Як свідчать архівні документи, зокрема Євген Сецинський «Трудию Випуск 9 Страница 574 – 576 » в селі Макарово в 1775 році при церкві була школа в громадському домі.

Села: Макарів, Вінниківці, Совин Майдан складали один прихід. Школою опікувалось церковне братство, але недовго. 5 березня 1867 року селяни – власники сіл Вінниковець і Макарово відновили церковне братство в імя архістратига Михаіла. Членами братства стало 25 чоловік, які користувались повагою серед прихожан. Головою братства одноголосно було обрано священика приходу Некифора  Лосетинського, а його помічником селянина власника Василя Толстого. В обов’язки членів братства входили вмовляння своїх побратимів «пасылать неприменно дитей в приходскую сельськую школу, нанять, или, усилить средства, построить новый дом для школы и учителя, закупать книги на братские деньги и содержать школу». О на протязі декількох років стояло питання заміни в школі вакантного вчительського місця. 1886 році майбутньому вчителю пропонували 50 карбованців за сім навчальних місяців і квартиру з опаленням. В 1887 – 1888 роках йому встановили зарплату 9 карбованців, а в 1890 10 карбованців за навчальний місяць.

Постановою училищної ради Подільської єпархії від 12 жовтня 1888 року допущено займати посаду вчителя в церковно – приходській школі села Макарово Ястигнія Чемержинського, сина псаломника, який мав хорошу домашню освіту. Але він працював недовго. Згодом село Макарово в числі 15 населених пунктів входить до Вівсяниківської волості.

В1895 році школи сіл Макарово, вівсяник, Луки Барської визнані найкращими у навчально – виховному відношенні. У селі на той час було 56 дворів і проживало понад 500 душ.

З 1883 року у селі Макарово діє однокласне церковно – приходське училище, яке розміщене було у громадському домі. На його утримання щорічно йшло 129 карбованців і на посібники 15 із сум мерського збору. В училищі навчалося 30 хлопчиків і 5 дівчаток. Один закінчив з льотним свідотством. Церковно- служителі і сільська община старалися удосконалювати і покращувати шкільну справу. За свідчинями у 1906 рік в Макарові було 90 дворів і 584 жителі, дітей шкільного віку (29 хлопчиків та 29 дівчаток). З них навчалося 32 (26 хлопчиків і 6 дівчаток). Приміщення школи було власне, цегляне із залізним дахом. Освітній ценз вчительки – закінчила второкласне городське училище.

За підсумками 1906 – 1907 навчального року школа вчислі кращих за постановкою навчального процесу. Особливу старанність проявила вчителька Н. Сінокосова. Законоучитилем і завідуючим церковно – приходськими школами Макарово та Віниковець з 1876 -1917 роки був священик Кривицький Микола Іванович. Закінчив Подільську духовну семінарію. Помер 1917 році віддавши прихожанам 40 років життя.

Школа в селі Макарово довгі роки, аж до 1941 року була початковою. Директором був Лавринчук Іван Мусійович. В роки війни школа працювала, особливою старанністю відзначився Стрілецький Борис Казимірович. У повоєнні роки працював Яцьков. 1947 школа стала семирічною. Розміщена була у трьох приміщеннях. У 50 – х роках директором став Шевченко Василь Артемович, згодом Ткаченко Федір Юхимович.

В 1956 році школа поповнилась чотирма молодими вчителями: Бишук Ніна Іванівна, Янчук Олена Лазарівна, Сміщук Софія Михайлівна іКозлітіна Л. В. Це благотворно вплинуло у навчально – виховний процес. Стараність молодих вчителів їх відчуття відповідальності, активність у громадському житті підняли авторитет школи.

1960 році Ткаченко Ф. Ю. передав школу Козлітіні Л. В. яка в 1961 вийшовши заміж виїхала в місто Кіровоград.

Школу тимчасово передав районний відділ освіти Янчук Олені Лазарівні, яка на цій посаді пропрацювала 35 років. Відчуваючи небезпеку що відділ освіти не поспішає знайти директора у Макарівську школу, а може, претенденти бачили її бідну матеріальну бузу і ніхто не погодився йти на цю посаду. Олена Лазарівна вирішила підняти питання про будівництво нової школи.

Тоді було актуальним гаслом: «Все найкраще дітям». А с Макарові це гасло не находило реального підтвердження.

Проте до проблема школи з розумінням віднеслися районний відділ освіти, райком партії і райвиконком.

Будівництво розпочалося 1967 році, а 1 вересня 1969 року учні сіли за парти в новій школі, просторій з паровим опаленням і гарно обладнаній.

Коли школи перейшли на навчання з 6 – ти річного віку, перед керівництвом школи постало питання кімнат для шести річок.

Було побудовано нове приміщення нової їдальні і в ній кімнати для шести річок.

Школа однією з перших серед восьмирічних шкіл району перейшла на кабінетну систему, безкоштовне гаряче харчування всіх учнів та безкоштовне забезпечення учнів підручниками. Двічі на рік надавалась допомога учням із малозабезпечених сімей.

Щорічно школа виконувала закон «Про Всеобуч». Небуло другорядників, небуло правопорушень.

Педагогічний колектив працював злагоджено, творчо. Це був колектив однодумців. Вагому допомогу школі надавав місцевий колгосп (голова колгоспу Бялківський Іван Карлович). Тричі на тиждень безкоштовно виділяв молоко, виписував м'ясо, крупи, борошно. Подарував колгосп школі духовий оркестр і оплачував керівника. Правда, школа надавала допомогу колгоспу в зборі овочів, картоплі, яблук, в догляді за озимими посівами, догляді за садами.

Педагогічний колектив тісно співпрацював з батьками: Працював батьківський лекторій, велася індивідуальна робота. Школа неодноразово виходила переможцем у соціальному змагання по підготовці до нового навчального року. Педагогічний колектив нагороджувався похвальними грамотами, а директор знаком «Переможець соціалістичного змагання». За активну участь у предметних олімпіадах та їх результативність школу тричі нагороджували екскурс йно – туристичними путівками. В місто Севастополь, Одесу , Ленінград, Київ. А учень Білий Вадим був нагоджений путівкою Артек. Доречі по приїзду з відти він токазав два дипломи за перші місця в конкурсах що проводились в Артеку.

В 1978 році було реорганізовано Майдан – Чернелівецьку восьмирічну школу в початкову. Макарівська школа працевлаштувала усіх учителів Майдан – Чернелівецької школи без проблем.

Навчально – виховний процес здійснювали 12 учителів, які працювали не за страх а за совість. Серед них слід відзначити Сміщук Софія Михайлівна, Чернелівського Миколу Тимофійовича, Болтярську Ніну Яківну, Новаківську Олену Олександрівну, Бишук Ніну Іванівну, Ковтун Надія Остапівна, Пеліховську Ніну Олександрівну, Людяну Софію Михайлівну, Толсту Р. А. Продан К. К. Горобець Надія Теренівна, Продан Надія Петрівна. Слід відзначити вчительку історії Нечипорук Євгену Петрівни, яка перша започаткувала у школі «Українську світлицю».

У 1996 році Волощук О. Л. передала школу Вашнівському, який через два роки передав Кардашу Юрію Миколайовичу. Школа працювала злагоджено. Дали для підвозу дітей новий автобус.

У 2011 році закрили Вівсянецьку ЗОШ І – ІІ ступенів через малочисленість учнівського контингенту.

Частина учнів Вівсянецької школи прибула у Макарівську ЗОШ І – ІІ ступенів, а частина у Радовецьку ЗОШ І – ІІІ ступенів. У Макарівську школу направили і вчителів: Гончар Світлану Сергіївну, Судебу Світлану Володимирівну, Щирбу Олену Миколаївну.

Директором призначили Гончар Світлану Сергіївну станом на 1 вересня 2012 році. У школі працює 20 вчителів та 58 учнів.